ДНК-експертиза — нерідко єдиний спосіб встановити особу людини, яка загинула або ж знаходиться у важкому стані без свідомості. Без такого молекулярно-генетичного аналізу в умовах війни було б неможливо ідентифікувати безвісти зниклих, пролити світло на сотні кримінальних справ про російські злочини в Україні.
Загалом встановити ДНК можна навіть з тих решток, які пролежали в ґрунті пів століття. Інколи навіть довше. Завантаженість Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (далі – Вінницький НДЕКЦ МВС), як і загалом по Україні, наразі велика. У Вінниці працюють зі зразками не лише свого регіону, але й інших областей. Жодного поділу, на кшталт «сьогодні – своїх, завтра – інших», немає. У роботу беруть матеріали у тій послідовності, в якій отримали їх.
Нині в Україні є 13 повнопрофільних ДНК-лабораторій. Вони працюють, як з кістковим матеріалом так і з особистими речами загиблих, на яких лишились сліди біологічного походження. І абсолютно в кожній області України рідні загиблих та зниклих можуть здати зразки для подальшого дослідження ДНК. В тому числі, у Вінниці. На наші запитання щодо організації процесу відповіли заступник директора Вінницького НДЕКЦ МВС Юрій Куслій та завідувачка відділу біологічних досліджень та обліку Інна Мартинюк.
Який шлях генетичного матеріалу, починаючи від забору у родича (мазок з внутрішньої частини шоки) або надання ним особистих речей зниклої людини і до результату. Що є результатом ДНК-експертизи?
- Спочатку в усіх кримінальних справах за фактами безвісти зниклих громадян відкривається кримінальне провадження. Його відкриває слідчий (або інший орган досудового розслідування), а судові експерти Вінницького НДЕКЦ МВС досліджують лише ті об’єкти, які нам надає слідчий разом із постановою про призначення молекулярно-генетичної експертизи. Тому питання: де і як відбирались матеріали, які документи їх супроводжують, – це питання саме до слідчого. А завдання експерта – встановити генетичну інформацію зі зразків родичів зниклих безвісти та їх особистих речей. Результатом експертизи є висновок експерта, де вказується встановлення чи невстановлення генетичних ознак біологічного матеріалу (крові, букального епітелію, волосся, нігтів, фрагментів тіла тощо) та поміщення ДНК-профілю до електронного реєстру генетичної інформації людини.
Де і як дізнатися про результат експертизи?
- Результат завжди перебуває в рамках кримінального провадження. Надати всю інформацію родичам безвісти зниклого працівники НДЕКЦ юридично не мають права. Те, що ми можемо, – повідомити, що висновок уже готовий. Але сам висновок отримує ініціатор експертизи, тобто слідчий. Отже, звертатись за результатом потрібно до нього або його керівництва.
Як довго відбувається ДНК експертиза (ДНК родича)?
- Строки проведення дослідження різні для чоловіків і жінок. Зразки осіб чоловічої статі досліджуються довше. Чому так? Тому що ми встановлюємо мінімум двома методами (не лише аутосоми, але й Y-хромосоми). І дослідження, і оформлення такої експертизи займає більш тривалий час. Зараз, з огляду на завантаженість, це відбувається в середньому два – два з половиною тижні. Для дослідження жіночих зразків трохи швидше. Окрім того, конкретно у нашому регіоні зараз дуже велика вибірка. Тобто, якщо раніше ми досліджували близько 13 тисяч ДНК-профілів, то зараз їх 27 тисяч. ДНК-профіль – це генетична інформація людини. Також у ДНК-профілі можуть бути виявлені аномалії, мутації. Відповідно, деякі зразки нам доводиться додатково перевіряти, щоб переконатись, що ця аномалія – це дійсно особливість генетики людини, а не технічна погрішність.
Що ще може вплинути на тривалість експертизи?
- Стан біологічного матеріалу загиблої людини. Кістки можуть мати ознаки термічного ураження чи обпалення, бути із гнилісними змінами. Отже, якщо взяти роботу з тілом або рештками, то загалом це приблизно місяць.
Які методи експертизи використовуються найчастіше?
- До загальних методів дослідження ДНК належить відбір зразків, виділення ДНК, визначення кількості та якості виділеної ДНК, що вказує експерту на концентрацію (велика або мала концентрація) і нарешті капілярний електрофорез, результатом якого є ДНК-профіль.
Більшість тіл ідентифікується у прифронтових зонах (Дніпропетровське бюро судово-медичної експертизи), а вже далі по регіонах. Дніпропетровські колеги заносять отримані результати у базу даних.
Якщо ж тіло направляють у Вінницьке бюро судово-медичної експертизи, то там колеги проводять відбір біологічного матеріалу (кісткових решток) і далі слідчі постановою відправляють нам на дослідження.
Чи трапляються складні для дослідження випадки?
- Так, звісно. Наприклад, був випадок, де людина обгоріла після обстрілу танка. Лише з 19-ої спроби вдалось отримати ДНК-профіль. Це фактично електронна картка ДНК, за якою можна далі шукати людей за біологічною спорідненістю чи батьківством. Далеко не всі зразки є придатними до того, щоб їх помістити у базу даних для подальшого пошуку родичів.
Якщо військовий знаходиться у шпиталі без свідомості і, наприклад, за візуальними ознаками важко встановити його особу, то чи проводять ідентифікацію за ДНК?
- Лікар може відібрати зразки крові і надати їх слідчому, а слідчий, у свою чергу, відкриє кримінальне провадження, призначить по цим зразкам судову експертизу, результати якої будуть поміщені до загальної бази даних. Тоді родичі, які нададуть свій біологічний матеріал, зможуть розшукати зниклого. У нашій практиці такого не було, але загалом цей варіант використовується. Зараз є закон, який визначає всі категорії людей, котрі підлягають ДНК-типуванню. Люди, які втратили свідомість або не можуть повідомити про себе, підпадають під дію цього закону.
Розкажіть про процедуру роботи з букальним епітелієм родичів зниклої особи? І в якому разі необхідний повторний забір матеріалу?
- Зразок букального епітелію – це мазок з внутрішньої частини шоки. На даний момент інспектори-криміналісти відбирають завжди по два зразки (мазок двома паличками). Одну ми беремо в роботу і, якщо з нею все добре, то іншу повертаємо слідчому. Буває таке, що не вдається отримати результат з жодного із зразків, тоді експерт звертається до слідчого і той, за законом, має ініціювати повторний забір матеріалу. Вдруге все відбувається за тим самим протоколом і процедура дослідження займає стільки ж часу.
Трапляється, що зразок здав один родич, а далі про те саме просять додатково іншого. Яка причина?
- Ідентифікація особи відбувається за зразками від двох родичів або ж проходить встановлення ДНК за іншими методами. Більш достовірний варіант, коли ми визначаємо «біологічне батьківство», тобто маємо матеріали від батька і матері. В такому разі це категоричний результат. Або, якщо в особи немає батьків, то можна дослідити спорідненість за зразками його дітей. Або брати зразки сина і дружини, і це також буде варіант «біологічного батьківства».
При первинному збігові, чи можна отримати висновок експерта із «процентовкою»?
- У працівників Вінницького НДЕКЦ відсутня можливість бачити збіги чи спорідненості в електронному реєстрі генетичної інформації людини. Ми вносимо інформацію до електронного реєстру геномної інформації людини. У Державному центрі, що базується у Києві, адміністратори реєстру запускають пошук і тоді програма відшуковує збіги. Далі адміністратор пише лист обом слідчим (тому, хто ініціював експертизу тіла, й іншому, котрий ініціював забір матеріалу у родичів). Лише на підставі подання слідчого ми можемо порівняти зразки на спорідненість і лише у цьому випадку порахувати «процентовку». Простими словами: наскільки у процентному відношенні одна особа споріднена з іншою.
Який термін придатності біологічного матеріалу?
- Тест-касета та спеціалізована щіточка, на якій зберігається біологічний матеріал, має термін придатності 5 років, якщо вона знаходиться у сухому місці, без доступу світла та інших шкідливих чинників. Але багато чого залежить від самого слідчого та умов зберігання матеріалу до призначення судової молекулярно-генетичної експертизи.
Які методи дослідження не доступні у Вінниці?
- Ми не проводимо дослідження із встановлення мітохондріальної ДНК. Це встановлення генетичної інформації по материнській лінії. Такий метод застосовується, коли у зниклого не залишилось нікого, окрім жінок-родичок. Скажімо, мами чи бабусі. Даний вид дослідження проводиться у Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України.
Які особисті речі зниклого можна використати для ДНК-експертизи?
- Це може бути зубна щітка, станок для гоління, футболка чи спідня білизна, шкарпетки, рукавиці, шапка. Словом, ті речі, які торкались тіла людини. На них лишаються рештки епітелію, а отже і через рік, і через п’ять років, і через сім років існує можливість встановити ДНК. Головне, щоб речі правильно зберігались, – їх не носили інші люди, не прали. Ці об’єкти досліджуємо, коли маємо зразки лише від одного родича, а інших рідних немає або вони виїхали за кордон.
На що важливо звернути увагу родичам безвісти зниклих?
- На правильне оформлення документів. Людина, яка здає зразки біологічного матеріалу для експертизи, повинна написати заяву і дати дозвіл на «поміщення» і на «передачу» своїх генетичних зразків. Без цих двох документів ми не маємо права працювати. Ми розуміємо, що люди розгублені, знервовані, втомлені, але помилки у заявах затримують процес. Переважна більшість слідчих мають зразки оформлення таких заяв.