top of page
  • vtprostirvn

Ретрит у Карпатах для 20 мам і батьків полеглих Героїв відбувся

Наш Ветеранський простір у Вінниці – це не тільки про ветеранів, це - піклування про їх сім’ї та родини загиблих Захисників і Захисниць. Тому для нас було дуже важливо підготувати гарний захід для батьків загиблих Героїв, щоб вони відчули турботу та підтримку.

І нарешті, після майже двох місяців підготовки, в кінці жовтня 20 учасників та учасниць тиждень провели у Ретрит центрі «Янтри» на Драгобраті.

Перед цим ми разом з досвіченими психологами Центру гуманістичних технологій «Ахалар» склали шестиденну програму групових активностей. Вона включала в себе знайомство, техніки подолання емоційного вигорання, дихальні та рухові вправи для зняття блоків у тілі, арт-терапію та активний відпочинок.




Усі, хто взяв участь у поїздці, відчули свою внутрішню силу жити далі. Це той результат, якого так чекала наша команда «Ветеранського простору», готуючись впродовж кількох місяців до виїзду.

Троє психологів та двоє організаторів подбали і про неформальне спілкування та внутрішнє «перезавантаження» групи, влаштувавши пікнік на природі та екскурсію високогірними озерами.




Для декого з батьків цей ретрит став першим знайомством з українськими Карпатами. Декому допоміг переключитися з глибокої трагедії на бажання допомагати іншим і стати волонтером.

Одним словом, інсайти, на які ми так щиро сподівалися, таки сталися.

Надія: «Ми малювали! Боже, це було так неймовірно. Хто, як хотів. Хто, що хотів. Виявилося, що ті, хто у собі дуже сумнівався, насправді вміють малювати. Це йшло від серця і спрацювало — ми всі ніби відтанули. А ще ретрит допоміг здружитися. Раніше ми так близько не спілкувалися між собою. Не було нагоди. Зазвичай бачимося на панахидах і покладаннях квітів. Але це завжди швидко і болісно. Тиждень у Карпатах дав розуміння, що можна бути підтримкою один для одного».

Галина: «Колись мій син казав: мама, поїдь у Карпати, ти побачиш, яка гарна наша Україна. А у мене все не було на це часу. І ось, коли ми з чоловіком піднялись на гору, я відчула, що нарешті виконала побажання сина. А ще ми багато спілкувались одне з одним. І навіть ті жінки, в яких дуже свіжі втрати, трішки більше відкрились. Вони опинились у спільноті, яка їх повністю розуміє».

Оксана: «Коли ми верталися додому, то вже відчували себе однією родиною. Навіть розставатися не хотіли. Організатори чудово постаралися, а також дослухалися до наших побажань. І природа, і психологічні техніки допомогли перезавантажити думки».




Отож, підбиваючи підсумки, зауважимо: допомагатимемо батькам героїв і надалі.

Вкотре переконалися, що усі вони потребують психологічної підтримки і міцної комунікації один з одним, а ми знаємо, як це якісно організувати у взаємодії з нашими партнерами.

Віримо і знаємо — наступного року ретрити будуть!

P.S. Схрещуємо пальці, щоб це відбулося вже у мирній Україні, яка перемогла ворогів.

Проект реалізовано завдяки фінансовій підтримці Вінницької міської ради, міського голови Сергія Моргунова та Міжнародного фонду «Відродження»

Comments


bottom of page