top of page
  • vtprostirvn

ПИТАННЯ КРОВІ: ЧОМУ ТОЧИТЬСЯ ДИСКУСІЯ ЩОДО ПЕРЕЛИВАННЯ У ПОЛЬОВИХ УМОВАХ?


Тема гемотрансфузії (переливання крові) в останні кілька тижнів стала однією з найбільш обговорюваних на всіх інформаційних та соціальних платформах. Спочатку українці радо вітали ухвалений Урядом алгоритм забезпечення фронту донорською кров’ю — рішення справді важливе і революційне, бо спростило чимало недолугих бюрократичних процедур. А вже в середині місяця спалахнула дискусія навколо того, чи можуть переливання крові на догоспітальному етапі проводити бойові медики. Ми зібрали точки зору сторін та обґрунтування юристів. То що ж важливо знати про цю суспільну дискусію?


Хто такі бойові медики?

З цього, власне, важливо розпочати, щоб розуміти: хто і що у фокусі дискусії.

Війна в Україні розпочалась у 2014-му, але бойових медиків вітчизняне законодавство офіційно визнало лише через три роки потому. Ця спеціальність — «бойовий медик взводу», «старший бойовий медик роти, батареї та ін.» — зафіксована 2017-го року у Наказі міністерства оборони України № 541 від 20.10.2017 «Про затвердження Змін до тимчасових переліків військово облікових спеціальностей і штатних посад рядового, сержантського і старшинського складу та військовослужбовців-жінок і тарифних переліків посад вищезазначених військовослужбовців».


Генштаб затвердив програму їхньої підготовки. Наказом командувача Національної гвардії України від 21.04.2023 №288 затверджено професійний стандарт «Бойовий медик».

Готує такі кадри для військ єдиний заклад в Україні — 205-й Навчальний центр тактичної медицини в Десні на Чернігівщині. Навчання — 2,5 місяці (в умовах повномасштабного вторгнення скорочене до 4 тижнів).


Слід сказати, що поява спеціальності як такої і організація навчального процесу з тактичної медицини — заслуга молодого покоління військових, громадських активістів та прогресивних медиків, які орієнтувались на стандарти НАТО. І це направду великий прорив для України. Десятиліттями у нашій державі використовувалась радянська модель з її застарілими польовими аптечками, відсутністю чіткого сортування поранених та браком навчених кадрів на полі бою.


Нині ж Україна орієнтується на надбання уніфікованого протоколу надання домедичної допомоги ТССС (tactical combat casualty care). Утім, наша країна досі в процесі змін, а тому далеко не все працює досконало.

Наприклад, спеціальність «бойовий медик» не включена до кваліфікаційного переліку медичних професій, а це означає, що бойовий медик, за законом, не має права проводити будь-які медичні маніпуляції. За це може бути передбачена кримінальна відповідальність згідно статті 138 Кримінального кодексу України.


Бойові медики у більшості випадків — це люди без медичної освіти, які пройшли кількатижневі курси, згадані вище у цьому матеріалі.

Завдання бойового медика швидко оглянути пораненого, зупинити масивну кровотечу, від якої найчастіше гинуть бійці, забезпечити управління дихальними шляхами, захистити від гіпотермії, а далі організувати евакуацію у стабілізаційний пункт, де воїну нададуть медичну допомогу професійні лікарі.


Особливості процедури

При значній крововтраті в організмі починається геморагічний шок. Для людини це смертельно небезпечний стан, тож для стабілізації потрібне «поповнення втраченого». Фізрозчин (натрію хлорид) не здатен повноцінно вплинути на ситуацію, адже «не переносить кисень», як це роблять клітини крові.


Водночас переливання крові потребує знань та дотримання протокольних вимог. Наприклад, зберігання цільної крові потребує холодильника, а в морозильній камері можна зберігати свіжозаморожену плазму.

Перед виконанням гемотрансфузії кров нагрівають до температури +38, але при +40 уже відбувається згортання білка.

«Холодну» кров переливати не можна.


Існує також процедура прямої трансфузії, тобто напряму від людини до людини. Але вона апріорі вимагає перевірки донора та рецепієнта на сумісність за групою крові, а також на наявність небезпечних інфекцій.


Що про це говорять?

Очевидно, що йдеться не про 100% медичної, військової, інструкторської спільноти України, а лише про тих, хто публічно висловився з приводу дозволу/заборони догоспітальної гемотрансфузії.


Дмитро Макаров, лікар «Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І. І. Мечнікова»: «Компоненти крові — це дуже ніжний ресурс. Вони мають обмежений термін придатності та жорсткі вимоги до умов зберігання. В умовах ведення бойових дій ви ніяк не зможете передбачити потреби в компонентах крові. А оскільки це препарати виключно біологічного походження (зроблені з інших людей) — ви не зможете замовити їх нескінченну кількість і просто викидати ті, що стають негодними. Якщо у нас подекуди по двадцять годин не можуть вивезти пораненого через обстріли, то як вважаєте — компоненти крові туди підвозити зможуть?» (Dmitry Makarov - Хотіли думку з приводу бойових медиків і... | Facebook)


Марія Назарова, інструкторка з тактичної медицини: «Як показує досвід підрозділів, кров ніхто не виливає, вона не пропадає. Але якщо холодильників таки немає або якийсь підрозділ працює "на ногах", то в медиків є суха плазма крові. Вона взагалі не потребує холодильника, її можна носити в рюкзаку. Це порошок, який використовується під час переливання. Це гірше, ніж кров, але це в сто тисяч разів краще, ніж будь-який фізрозчин, який вливають пораненим замість крові» (Чому бойовим медикам не дозволяють переливати кров пораненим бійцям. Відповідаємо на основні аргументи тих, хто проти - портал новин LB.ua)


Олександр Данилюк, хірург: «В будь-якому стаціонарі країни не кожен лікар переливає кров, не кожен вміє це робити!» (🤯 Скандал на крови! Боевым медикам запретили раненым проводить переливания - YouTube)


Ростислав Зауральський, лікар-транфузіолог вищої категорії, к.мед.н: «Переливання крові — це операція. Мало того — це операція трансплантації, тобто пересадка органу (мається на увазі «крові» - авт.) Найменша помилка у порушенні зберігання крові, транспортування та техніки переливання може призвести до непоправних ускладнень, аж до смерті» (Донорська кров на фронті - реальність чи популізм? | Газета «День» (day.kyiv.ua)


Ріна Резнік, інструкторка ТССС: «До стабпункту відбувається час, дуже і дуже багато безцінного часу, за який людина повільно помирає. Інколи це - години. Броньований касевак або зелений пікап - це не цивільна швидка допомога, вона не домчить пораненого за 15 хвилин до лікарні, де його буде чекати передова хірургічна команда. Інколи час до того, як пікап приїде до пораненого буде сягати години, бо дорога, бо тактичні обставини, бо обстріли, бо банальна нехватка людей. І весь цей час з людиною буде бойовий медик - медичний працівник без медичної освіти. Що це значить? Це значить, що боєць, який виконує своє бойове завдання, повинен до того ж тащити на собі медичний рюкзак і знати, як надати першу допомогу побратиму… В Україні також є сміливі та відповідальні підрозділи. Азов вчить своїх бійців лити кров вже багато років. Це - одна з причин виживання людей під час осади азовсталі, де переливанням займалися (о ні, боже, як так можна), люди без медичної освіти». (https://www.facebook.com/photo?fbid=1479676392792872&set=pcb.1479705406123304)


Замість висновку

Коли у фокусі уваги життя людини, блискавичних емоційних рішень бути не може, бо кожен нюанс мусить бути зваженим.

Те, що питання переливання крові викликало настільки гарячу дискусію, зрештою, добрий знак. Він демонструє готовність соціуму реагувати, долучатись до обговорень, пропонувати варіанти. А далі — тільки критичне мислення та аналітика. З холодною головою й аргументами.



Kommentare


bottom of page