Команда вінницьких конструкторів створює унікальні безпілотні літальні апарати, які стійкі до ворожих систем радіоелектронної боротьби і значно дешевші за імпортні комерційні аналоги.
У чому їх секрет, розповів один з творців вінницьких “пташок” за позивним Джокер. Він розповідає, що спочатку проект виробництва безпілотних літальних апаратів був не для військових. Навіть не передбачали, що все переладнають на
військові рейки. Мали комерційний робочий проект — надавали послуги аграріям. Це були агродрони, якими організація займалась вже більше двох років. А потім почали збирати і дрони для військових. Перші дрони були зовсім примітивними. Але вони виконували свою роботу. Хлопці розповідали, як відлітали на дронах на кілометр-два і у них вже втрачався зв’язок з апаратом. Чіпляли якусь дешевеньку камеру і так записували позиції, що могли розшифровували, занотовували і передавали відповідним службам. Якщо не було зв’язку з дроном, то це завжди була лотерея — повернеться чи не повернеться додому. Ворог також не стояв на місці — щось збивали й аналізували ці конструкції, таким чином відбувалася постійна боротьба щита і меча.До прикладу, конструктори постійно модернізовували дрони, а окупанти вдосконалювали свої системи радіоелектронної боротьби, щоб гасити навігаційну систему, радіозв’язок збивали... Така боротьба і зараз є. Але, як кажуть вінницькій виробники дронів, незалежним конструкторам легше, ніж державним структурам: не потрібно втискатися в якісь межі бюрократичної військової “прийомки”. На цьому і акцентують увагу виробники:
“Ми можемо використовувати будь які новітні системи зв’язку чи навігації миттєво, а не чекати якихось бюрократичних впроваджень. І їх випробовування уже на супротивнику
відбувається.”
Усі свої зібрані агродрони команда розробників також передала на передову. Кажуть, що ті апарати вже виконали свою місію. Ті, хто їх отримав дуже задоволені
роботою. Бійці розповідали, що комерційні дрони типу DJI Mavic вони
швидко втрачають, бо ворог використовує потужну концентрацію систем РЕБ. Коли
наші військові підіймають чи то Маvic чи то Аutel хоча б на 100 м висоти, то втрачається зв’язок з пультом та супутниковою системою GPS.
Відповідно, дрон не бачив себе у просторі, не розумів, де пульт і куди
йти додому. Тому такі дрони хоч і коштують 3 тис. євро і більше, але мало не щодня
втрачаються, як розхідний матеріал.
В той же час дрони місцевих виробників мають перевагу розповідає розробник:
“У нашому дроні підсилена антена GPS, ми використали також певні наші напрацювання в аграрній сфері, - і отримали наступний результат: при спробі придушити GPS, наш дрон втрачає лише 14 із 30 супутників. Тобто в нього залишається ще 16 супутників і він може працювати по автоматичній місії.
Дрон здатний продовжувати працювати, навіть зафіксувати, де знаходиться РЕБ,
де знаходяться позиції противника.
Хлопці літали нашим дроном на 10 км, хоча оптимальна відстань 8 км, і все вдало
відпрацювали. Ми дивилися потім історію з “чорного ящика” і бачили, як намагалися
придушити зв’язок з пультом і супутниками, але не вийшло в них нічого. Командування
було задоволене такої роботою дрона. Принаймні, гроші не були викинуті даремно.”
Такі дрони дещо дорожчі за Маvic чи Аutel. Але немає такої чисельної втрати. Так, його можна збити зенітною чи ракетною установкою, але дрон успішно витримує радіоперешкоди. Найдорожче тут камера, вона коштує від 5 до 12 тис.доларів і відповідно й вартість дрона від цього залежить.
Так, один вид коптерів у нас здатен підіймати до 5 кг додаткового корисного навантаження, це три заряди по 1,5 кг. Менші апаратики носять один касетний боєприпас. Хлопці відпрацьовують на броньованій ворожій техніці. Тобто є такі розвідувально-ударні машини, а є чисто розвідувальні на далекий радіус.
Також команда конструкторів розробляє і збирає літачки, які наші земляки використовують на Південному напрямку. Військові називають літачки “Вінниця”.
Літаки успішно літають на відстані від 30 км по лінії фронту. При цьому зберігається зв’язок з пультом, тому що вони мають свою систему телеметрії. Розробники використовують легкий матеріал карбон, він дешевший, ніж літак зі склотканини, але з ним швидше працювати. На жаль, кожен літак має свій цикл життя під час війни — це максимум 2 місяці, потім його банально зіб’ють. Хлопці, вважають, що немає сенсу плодити літаки по 60 тис євро, краще поставити тепловізор, 30-кратну камеру, але пінопластовий з карбоном корпус. Він дешевший, але здатний до ремонту і чудово виконує свою функцію.
Тому вартість літака варіюється, якщо з простою 10-кратною камерою, - то це 15 800
доларів, якщо це 30-кратна камера плюс тепловізор, то 22-30 тис. доларів.
Хоча виробники зараз мають проблеми з закупівлею комплектуючих, але намагаються виходити з ситуації:
“ 70-80% - це імпорт з різних країн. Насправді, це товари не подвійного призначення, але після нашої “магії” вони виконують потрібні для військових функції. Основна
проблема: щоб купити і отримати ці комплектуючі, потрібен час та кошти. Ми
не здатні сформувати за власні кошти необхідний склад деталей. Тому складається
ситуація, коли ми перетворюємося на ательє поодиноких тюнингових виробів.
Приїхав хтось з в/ч, на зібрані з якогось фонду кошти, замовили дрона і ми чекаємо
4-5 тижнів... В Україну доставляє тільки “Укрпошта”, інші логісти напряму до
нас не везуть. Тому так довго... А ми сидимо і тільки втрачаємо життя наших
захисників... Така ситуація морально дуже пригнічує. Тому намагаюся створити
“ланку витягування”, як на виробництві “Тойота”, коли перший зайшов, останній
вийшов. Тобто склад має бути постійно наповнений і слугувати своєрідним
буфером, коли треба, - набрали запчастин і віддали “пташку”. Менше ніж за тиждень
ми здатні створювати мінімум два безпілотники — чи то літак, чи то коптер.
Але ми впираємося в логістику і кошти…”
Виробники також проводять ремонт. Ревізія, шліфування, підклеювання, заміна необхідних деталей, все роблять власними силами. Навіть відновили борт, який був підбитий ворожою кулею, розбив одне “плече”. Але зараз цей дрон й далі працює.
Загалом, на Південному і Північно-східному напрямку уже до 10 бортів вінницьких виробників працюють.