top of page
  • vtprostirvn

Дружина загиблого воїна пише книгу про Героїв з Алеї Слави

💬 «Я ходжу по кладовищу, переписую прізвища з хрестів і надгробків. Мені болить за всіх».


🔹️ Дружина загиблого командира взводу, нацгвардійця Сергія Багулова Марина Багулова планує видати книгу про захисників, які поховані на «Алеї Слави» у Вінниці.


Марина була у числі перших, хто почав відвідувати у Ветеранському просторі групи підтримки. Вона чекала свого воїна і мотивувала інших жінок бути сильними. На жаль, у жовтні після 11 днів утримування позицій «на нулі», Сергій потрапив під обстріл і загинув.


▪️Він – молодший лейтенант, командир 1-го взводу у складі 8-го полку оперативного призначення імені Івана Богуна Національної гвардії України. Був у групі спецпризначенців, яка у 2014-му звільняла Харківську облдержадміністрацію після її захоплення проросійськими силами. А одразу по тому Сергій з побратимами вирушив на звільнення Слов’янська.


▪️У перші дні повномасштабного вторгнення взвод Багулова брав участь у боях на Київщині. Саме його БТР одним з перших зайшов до Бучі. І то був єдиний в житті раз, коли досвідчений кадровий військовий дозволив собі сльози, спілкуючись з дружиною – його шокувало побачене.


⏩️Далі – «Азот» у Сіверодонецьку, визволяли своїх хлопців з оточення. Взвод Сергія Багулова воював у Сіверську, брав штурмом Білогорівку Луганської області та закріпився на околицях цього селища. Саме там росіяни і обстріляли нацгвардійців. До ротації Сергієві залишилось всього два дні. Вдома його чекала дружина і двоє дітей.


Марина Багулова:

💬 «З Сергієм ми прожили 21 рік. 17-го листопада у нас була річниця, але уже місяць, як його не стало. Цю річницю я зустріла сама, зранку завезла йому на могилу букет жовтих троянд, а після того поїхала і зробила собі тату з написом «кохаю!»


💬 «Армія – то було його життя. 23 роки вислуги. У березні нарешті здобув вищу освіту, отримав звання молодшого лейтенанта, а в жовтні під час ротації повинен був йти на підвищення. На роботі він завжди був ідеальним. Коли приїжджала комісія, водили тільки до Сергія в роту. Бо знають, що у Сергія все по кольорах, по папочках, по куточках».


💬 «Зараз мені на електронну пошту родини надсилають історії про своїх героїв. Планую, що у майбутній книзі будуть фото та ескізи-ілюстрації. Для чого я все це почала? Для дітей і онуків. Щоб книгу передавали з покоління у покоління».


🔹️Це об’ємна робота, яка вимагає багато часу і зусиль. Очевидно, що самотужки Марині Багуловій важко буде її подужати. Отож, якщо знайдуться ті, хто відчуває у собі сили шукати, збирати, систематизувати, то така допомога прискорить створення книги.


🙏Ми віримо, що Марині все вдасться.



Comments


bottom of page