ВІННИЦЬКІ ТИТАНИ. АРМЕН ГАРИБЯН: ТОЧКА ОПОРИ/ТОЧКА ЗРОСТАННЯ

До квітня 2024 року в житті колишнього рятувальника Армена Гарибяна ніколи не було професійного спорту. Лише любительський футбол, інколи бокс і «качалка». Поранення на полі бою і втрата кінцівки змусили переглянути чимало речей у житті. Точкою опори і особистісного зростання для нього став пауерліфтинг. Зараз Армен — один з найвідоміших представників адаптивного спорту Вінниччини та України.

«Йдіть гасіть пожежі, не вигадуйте собі пригод!»

З цієї фрази, сказаної працівником ТЦК та СП, для Армена і почалась військова служба. На момент повномасштабного вторгнення росії він працював водієм автоцистерни у столичній пожежній частині. Утім, мав за плечима строкову службу в 95-й аеромобільній бригаді. Як людина з військовою спеціальністю, він не міг всидіти на місці. У Києві було гучно, сусідні населені пункти — під окупацією. Хотілось взяти до рук зброю, а не пасивно чекати ворожі колони.

Наполегливо обійшовши кілька «військкоматів» (колишня назва ТЦК та СП), рятувальник таки домігся призначення у роту охорони. Разом з побратимами він працював на зачистці Ірпеня та Бучі, займався евакуацією людей. Далі з Національною поліцією охороняв райони, шукав і знешкоджував ДРГ.

Був період відряджень у Краматорськ і Слов’янськ. Туди завозили боєприпаси для підрозділів.

У вересні 2022-го року прийшла новина про формування розвідувальної роти за воєнними стандартами НАТО. Армену Гарибяну запропонували службу там, і він погодився.

«У нас були бойові завдання на Волині. Тоді дуже багато ходило фейків про скупчення військ зі сторони Білорусі, і часто говорили про ймовірний рух ворога звідти. Але те, що я бачив: нереально було зайти — всюди болота і міни. Насправді ж фейки поширювали, щоб відтягнути у Волинську область наших бійців для стримування», — розповідає Армен.

«Нічого не віщувало біди»

Життя Армена Гарибяна безповоротно змінилося влітку 2023-го. В його житті, як і в житті тисяч українців, був час контрнаступу. Оріхів, Мала Токмачка — гаряча Запорізька область. Протриматись там Арменові вдалося трохи більше двох тижнів.

Разом з хлопцями із ССО вони йшли на штурм посадки. Йшли, як підкріплення, закрити тили. Побратим Армена, хлопчина з Бару, ніс ящик з боєкомплектом, і став на міну. Пролунав вибух.

Далі була евакуація поранених, Армен був поруч і мав супроводжувати групу. Нічого «в ландшафті» не передбачало біди.

«У розвідці ми мали добрий вишкіл. Нас навчили робити мінні карти і помічати деталі на місцевості. Я знаю, як і де ховаються міни. Але щось пішло не так. Переставляю навприсядки ногу і… одразу вибух. Рвонуло так, що ногу відірвало з взуттям. Посікло іншу ногу і руку, порвало судини», — пригадує військовий той день.

Пощастило, що побратими моментально наклали три турнікети і що евакуація була швидкою. Дві кінцівки вдалось зберегти, але ногу нижче коліна Армен втратив.

Найважче після ампутації, за його словами, етап відновлення. Море операцій, «знебол», анестезії, переїзди з лікарні в лікарню і прийняття себе у новому тілі. Щоб зробити перший крок на протезі, потрібна міцна точка опори. Як у прямому, так і в переносному значенні.

Такою точкою для Армена Гарибяна став професійний адаптивний спорт. А ще люди, які підтримали його на старті: волонтерка Марина Сіра, реабілітологи і тренери. Зараз спортсмена тренує відомий вінницький стронгмен Сергій Грачов.

«Подивився на себе зі сторони і побачив, що я не такий, яким би хотів бути».

Відновлюючись у Вінниці, в інституті реабілітації ветеранів (Хмельницьке шосе, 104) Армен познайомився з командою волонтерок із «Дівочого батальйону». Вони привозили пораненим смаколики і влаштовували вилазки на свіже повітря. Так, на одному з відео, відзнятому дівчатами, Армен уважніше придивився до себе. Кадри прикро зачепили. За час лікування додалося з півтора десятки зайвих кілограмів, і вони реально заважали прийняттю себе і швидшій реабілітації. 

Тож у квітні 2024-го майбутній чемпіон вперше за довгий час потрапив до спортивної зали. Було боляче і важко, але енергії додавало бажання змінити себе.

Результат наполегливості перевершив очікування. Армен Гарибян разом з ветеранами Ярославом Фіногеновим та Ярославом Бегасом створили спортивне об’єднання «Вінницькі титани» і почали активно брати участь у змаганнях з адаптивного спорту. Так у біографії колишнього військового з’явилася «Звитяга нескорених», «Invictus Games» та інші спортивні події.

Наприкінці минулого року Армен Гарибян був нагороджений відзнакою у Вінниці як один з найкращих спортсменів року на Вінниччині.

Нині він —  чемпіон України з пауерліфтингу серед осіб з ураженнями опорно-рухового апарату. У ваговій категорії до 107 кг в різних дисциплінах вінничанин взяв 155 кг та 300 кг. Окрім того, став триразовим чемпіоном світу на міжнародних змаганнях серед ветеранів Strong Spirit’s Games, який відбувся під час фестивалю Arnold Classic Europe у Мадриді в жовтні 2024 року. Туди з'їхались учасники з понад пів сотні країн світу. І саме 50 преставників від України вибороли найбільшу кількість медалей. Додому вони привезли кубок світу з адаптивного спорту.

«Якщо ти не в ЗСУ, то для ЗСУ» — гасло, яке вінницький титан та його побратими активно і часто озвучують публічно.

Спорт дав Армену усвідомлення, що у тилу важливо бути корисним, а  інвалідність не може цьому завадити. Можна мотивувати інших не втрачати сили духу, стимулювати органи місцевого самоврядування розвивати адаптивний спорт і створювати умови для ветеранів. 

Замість післямови. Влітку 2024-го ми вперше приймали у Ветеранському просторі уже сформований колектив «Вінницьких титанів». Назва команди народилась фактично у нас на очах. Ми вдячні хлопцям за довіру і дружбу. Для нас честь допомагати їм тим, чим ми можемо. В адаптивному спорті ветеранів, як і в будь-якій сфері, силу впливу мають особистості. Вони здатні надихати, вести за собою, змінювати в державі і громадах те, що завмерло. Тож ми дуже віримо у титанічну силу Армена та його побратимів.