ВІННИЦЬКИЙ ВИНАХІД: ІДЕНТИФІКАЦІЯ ПОЛЕГЛИХ СТАНЕ ШВИДКОЮ

Вінницькі судово-медичні криміналісти зробили прорив у питанні ідентифікації полеглих. Уявіть, що існує метод, який має ту саму точність, що і ДНК-експертиза, натомість дає результат не за місяці, а за декілька днів?

Таким доказовим методом є дактилоскопічна ідентифікація, тобто ідентифікація людини за відбитками її пальців (долоні, ступні).

А що ж тут нового, скажете ви? Звісно, нічого. Бо метод використовується в усьому світі дуже давно. Але він раніше не міг застосовуватись на тілах з різко вираженими пізніми трупними змінами. Наша війна – якраз про це. Полеглі, яких не одразу вдалося забрати з поля бою. Полеглі, в яких кінцівки уже зазнали руйнівного впливу часу.

Як бути?

Саме винахід групи вінницьких фахівців дозволяє відновлювати шкіру до стану, який далі можна «зчитати». Тоді сама ідентифікація полеглої людини займає кілька діб.

Для рідних, які довгими місяцями проживають невизначену втрату і не можуть поховати своїх найдорожчих, це важливо.

Над розробкою тривалий час працювала команда: Дмитро Головін, ветеран, учасник бойових дій, завідувач відділення судово-медичної криміналістики ДСУ «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи», його колега, судово-медичний експерт Роман Циба.

Сам Дмитро Головін був волонтером у шпиталі в 2014-2015 рр. Потім поїхав на фронт медиком-добровольцем. Своє двадцятиліття зустрів на війні. Після повернення з фронту, маючи медичну освіту, зробив вибір на користь криміналістики.

Про суть винаходу у сфері дактилоскопіювання Дмитро може розповідати годинами. Далі — його оповідь.

Про доказовість

Дактилоскопічна ідентифікація — це ідентифікація за відбитками пальців, яка визнана в всьому світі, як перший метод визначення особи, тому що він найдешевший, найоперативніший і доказовий.

Суть його доказовості побудована на тих самих принципах, що і ДНК. В тому сенсі, що унікальність візерунка (на пальці – від авт.) не повторюється. Скільки б людей ви не взяли, не повторюється. В принципі, ви, якщо відкриєте умовно будь-яку ДНК-експертизу, побачите, що там достовірність 99,99… Тому що принцип ідентифікації за ДНК побудований на принципах теорії ймовірності. Ми розуміємо, що, якщо взяти нескінченну кількість людей, то шанси ДНК повторитися є, але вони настільки мізерні, що ці 99,99 ми всі розуміємо, як 100%.

Так само і з дактилоскопічною ідентифікацією. Щоб у мене і у вас був, наприклад, однаковий відбиток, то треба сумарно кількість людей взяти — цифру 10 і далі 60 нулів. Згідно з теорією ймовірності, це потрібно, щоб в двох людей повторився один відбиток пальця, розумієте? А у людини є 10 пальців. Тому в принципі ідентифікація за кордоном побудована таким чином, що спочатку йде дактилоскопічна ідентифікація, потім йде ідентифікація за зубами, а далі вже ДНК. За кордоном така система існує чому? Тому що дакто — це найбільш дешевий, оперативний і доказовий метод. Далі зуби — більш інвазивний, більш довготривалий, більш дороговартісний. А далі вже ДНК йде, оскільки ДНК найдовший, найдороговартісний. Єдина спільна риса між цими методами полягає в тому, що для ДНК, зубів і дакто потрібна база.

Тобто це завжди порівняння з наявним зразком, порівняння прижиттєвого і посмертного. Перевага ДНК заключається в тому, що кровні родичі можуть здати ДНК умовно в місті Полтава, а ідентифікують тіло тут, у Вінниці.

Про світову практику та ситуацію в Україні

Давайте уявимо ситуацію, що у нас в Україні законом держава зобов'язана дактилоскопіювати військовослужбовців. В більшості країн світу так званий «Закон про геномну інформацію», що діє і в Україні, – називається «Про дактилоскопічну та геномну реєстрацію», що передбачає дактилоскопічні та геномні обліки громадян, та не викликає сумнівів в рівному ступені доказовості обох методів. Це практика Франції, де паспорти в 16 років видають за умови, що ти залишаєш відбиток пальця. Отже, уявіть тепер, що в нас є аналогічний закон і все діє.

Ідентифікувати тіла стає значно простіше і швидше. Дактилоскопія до того ж практично не затратна. Маємо зрозуміти, що вартість матеріалів для отримання відбитку пальця — це ціна аркушу паперу і чорнила. Більше нічого.

Про нові можливості вінницького методу відновлення тканин

Дивіться, яка була проблема раніше: неможливо дактилоскопіювати тіла з вираженими пізніми трупними змінами. Були старі методи, але вони на практиці себе не показали. Особливо на практиці не показали методи, які потребують тривалого часу експозиції для відновлення. З таким напливом роботи, як зараз, ми потребуємо оперативного отримання відбитку. Тут і зараз. Не через тиждень, не через 25 днів.

Наведу приклад. Ми були відряджені до Одеси. За два дні роботи зафіксували, що 92,02% тіл мали руки з вираженими пізніми трупними змінами. І всі ці 92,02% нами за два дні були відновлені і дактилоскопійовані, сформовані дактокарти, придатні для подальших ідентифікаційних досліджень.

Як це працює? Ми з командою зробили розчин, який дає можливість муміфіковані руки відновити протягом 12 годин. Інколи це відбувається навіть в межах 3 годин, все залежить від стану рук.

Палець з пізніми трупними змінами

Відбиток пальця після відновлення

А потім ми винайшли рентгенконтрастне дактилоскопіювання, яке допомагає отримувати відбитки муміфікованих рук без попереднього відновлення в розчині.

Ми зараз разом з моїм другом та колегою Романом Цибою формуємо такий посібник методичних рекомендацій, в якому прописано весь алгоритм: як працювати з руками в залежності від виду та ступеню вираженості пізніх трупних змін. Ми хочемо полегшити роботу колег у регіонах, щоб вони могли використовувати наш метод швидко та ефективно.

Про переваги дактилоскопії

В Україні обов'язковому дактилоскопіюванню підлягають обмежені категорії осіб, які або підозрюються у вчиненні правопорушення, або ті, щодо яких уже доведено вчинене ними правопорушення. Також ті, хто звертається до міграційної служби для отримання закордонного паспорта. Ось і все. Натомість дактилоскопія всіх військовослужбовців могла б багато чого вирішити.

Наведу приклад. Ось уявіть, що військовий загинув. Але він навіть не міститься в базі даних безвісти зниклих, бо немає заявника. Таке теж трапляється.

ДНК нема кому здати. Не залишилось родичів. Або вони виїхали за кордон. Або перебувають на тимчасово окупованих територіях.

Тобто фактично система, яка побудована на ідентифікації виключно за ДНК, повністю ігнорує можливість встановлення осіб, в яких не залишилося кровних родичів. Ігнорує осіб, родичі яких не зацікавлені у пошуках цієї особи, або родичі яких не мають можливості здати біологічні матеріали.

А в нас чомусь все заточено на тому, щоб зобов'язувати всіх військовослужбовців здавати саме ДНК.

При цьому дійсно є випадки, коли тіло фактично лежить в контейнері, а людина навіть не вважається безвісти зниклою.

В ситуації ж з відбитками пальців нам не потрібні біоматеріали родичів і не потрібна заява. Якщо є збіг з прижиттєвим відбитком пальців, то відповідні структури МВС можуть швидко ідентифікувати особу.

Ще один аргумент щодо переваг цього методу: умовно візьмемо однояйцевих близнюків. За зразками епітелію ДНК-експертиза скаже вам, що це одна й та сама людина. Але при цьому відбитки у близнюків будуть абсолютно різні. Отже, дактилоскопія точніше в даному випадку спрацює.

Насправді дактилоскопія — це дуже точний метод. На окремій нігтьовій фаланзі пальця є понад 100 окремих ідентифікаційних ознак. Для експертизи достатньо лише 8. Це максимально доказово. У долоні площа більша, але і там достатньо всього 12 ознак, щоб ідентифікувати особу. А є ще ступні. Одним словом, дактилоскопія дає широкі можливості.

Утім, зараз все впирається у закон, який би на рівні зі здачею ДНК-зразків зобов'язав військовослужбовців ставати на дактилоскопічний облік. Це світова практика, нічого нового насправді.

Немає проблеми просто нанести дактилоскопічну фарбу на руку чи ступню і залишити відбиток. Далі передати його у центри дактилоскопічних обліків. Ось і все — ми матимемо базу.

І ми більше ніколи не будемо мати проблем з великою кількістю неідентифікованих тіл. Це дозволить знизити соціальну напругу і дати можливість родинам гідно поховати своїх загиблих воїнів.